Архивы: рынок Вячеслава

В городе Южном 15 лет продолжаются рейдерские войны за продовольственный рынок

Источник: Элита Евразии

 

С 1998 года после того как юрист Южненского городсткого совета Денов Григорий Васильевич получил отказ от Кудрявцевой О.В. (директора ПКЧФ «Вячеслава», которой принадлежит рынок) передать ему долю на рынок в г. Южном по улице Химиков, 27, этот рынок находится в состоянии постоянной рейдерской войны.

 

Ранее мэр Журавель А.М. пытался отнять рынок у собственника. Сейчас это делает новый мер Южного Новацкий Владимир Николаевич совместно с Деновым Г.В.

 

Так в 2006 году Новацкий В.Н. с Деновым Г.В. подготовили проект решения о лишении ПКЧФ «Вячеслава» земельного участка и вынесли его на рассмотрение горсоветом. Горсовет, конечно же, удовлетворил желание Новацкого В.Н. о принял решение о прекращении права пользования земельным участком ПКЧФ «Вячеслава» (решение горсовета №161-Vот 14.12.2006 г.).

 

После того, как «Вячеславу» выгнали с участка, по просьбе Новацкого горсовет передает земельный участок под рынком фирме – ОК «Южненский городской рынок», подкотрольной одесскому рейдеру Копылову Д.А. (решение Южненского горсовета 502-V от 11.10.2007 г.). Во главе рынка поставили самого злостного неплательщика рыночного сбора Плющакова С.Н.

 

В июне 2012 года судья Южного городского суда Котов В.Г., после долгих раздумий, признал решение горсовета №161-Vот 14.12.2006 г. «О прекращении права постоянного пользования земельным участком ПКЧФ «Вячеслава» противоправным и отменил его. Одесский апелляционный административный суд, рассмотрев апелляцию горсовета, оставил решение первой инстанции без изменений.

 

Решение Южненского горсовета 502-V от 11.10.2007 г., которым передали земельный участок в пользование ОК «Южненский городской рынок» тоже было обжаловано в суд.

 

И 16.04.2010 г. Южный городской суд Одесской области отменил решение Южненского городского совета № 502-V от 11.10.2007 г. признав его незаконным. На сегодняшний день в Одесском апелляционном административном суде под председательством судьи Ещенко А.В. рассматривается апелляционная жалоба Южненского городского совета на данное решение суда первой инстанции. Заседание назначено на 30 мая 2013 года.

 

Сторону ПКЧФ «Вячеслава» представляет прокуратура Одесской области. Южненский городской совет отстаивает интересы Копылова Д.А. и Плющакова С.Н.

Інспектор пожежної безпеки в Одеській області приймає участь у рейдерських атаках на ринок

Джерело: Элита Украины

Громадська організація «Верховенство права» звернулась до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Департаменту запобігання надзвичайним ситуаціям, Головного управління ДСНС України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, Прокурора Одеської області, Прокурора м. Южного, СБУ в Одеській області з приводу зухвалих дій начальника Южненського міського сектору ГУ Держтехногенбезпеки України в Одеській області Юшкова Олександра Володимировича.
14 лютого 2013 року Юшков О.В. з’явився на продовольчому ринку «Вячеслава» за адресою м. Южний, вул. Хіміків, 27 з погрозами припинити діяльність ринку. В журналі перевірок розписатися відмовився. Ніяких документів на перевірку на пред’явив.

І вже 20 лютого 2013 року Юшков О.В. виконав свою обіцянку — без попередження було вимкнено і опечатано лічильник електричної енергії на продовольчому ринку, внаслідок чого весь ринок залишився без світла. Підприємці ринку у зв’язку з відключенням не могли продовжувати свою господарську діяльність і змушені були зачинити свої торгові павільйони.
Інспектор пожежної безпеки Юшков Олександр Володимирович не пред’явив підприємцям ані службового посвідчення, ані посвідчення на перевірку. Взагалі жодного документу в ході так званої перевірки інспектор не складав. Він просто без пояснень вимкнув електричну енергію на ринку та опечатав лічильник.

 

Дії інспектора здійснювались сумісно з громадянином Плющаковим С.М. Варто зазначити, що з 2006 року за участю Плющакова С.М. постійно здійснюються «рейдерські атаки» на ринок «Вячеслава». Наприклад в 2012 році Плющаков С.М. ініціював відключення води для ринку. Зараз Плющаков С.М. за допомогою посадової особи Держтехногенбезпеки намагався відключити електроенергію на ринку.

 

Як тільки інспектор помітив охоронців ринку, Юшков О.В. із Плющаковим зникли в невідомому напрямку. Посадова особа Юшков О.В., усвідомлюючи незаконність своїх дій, навіть побоявся пред’явити своє службове посвідчення.

 

Такі зухвалі дії посадової особи органу Держтехногенбезпеки України є зловживанням службовим становищем.

 

Зловживання службовим становищем — це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов’язаних з його посадою, відповідальність за яке передбачене статтею 364 Кримінального кодексу України.

Дії Юшкова О.В. ганьблять честь та гідність справжніх пожежних, рятувальників, якими так пишається Одеська область.

 

Громадська організація «Верховенство права» в своїй заяві просить провести ретельну перевірку законності вищезазначених дій посадової особи Юшкова Олександра Володимировича та, у випадку наявності порушень, притягнути його до кримінальної відповідальності.

 

Нижче наводимо текст заяви

 

Голові Державної служби України з надзвичайних ситуацій
Болотських Михайлу Васильовичу
01601, м. Київ-01, вул. О. Гончара, 55а

Директору Департамента запобігання надзвичайним ситуаціям
Петріщеву Володимиру Івановичу
01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 20/1

Начальнику Головного управління ДСНС України в Одеській області
Боделану Володимиру Руслановичу
65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6

Начальнику ГУ МВС України в Одеській області
Рєзникову Сергію Дмитровичу
65015, м. Одеса, вул. Єврейська, 12

Прокурору Одеської області
Галкіну Олександру Борисовичу
65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3

Прокурору м. Южного
Балух Вадиму Валерійовичу
65481, м. Южне, вул. Хіміків, 17

Начальнику СБУ в Одеській області
Туріца Володимиру Васильовичу
65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43

 

ЗАЯВА
про зловживання посадовою особою службовим становищем

 

Громадській організації «Верховенство права» стало відомо, що 14.02.2013 року на ринку ВКПФ «Вячеслава» в м. Южному, вул. Хіміків, 27 без належних на те підстав начальником Южненського міського сектору ГУ Держтехногенбезпеки України в Одеській області Юшковим Олександром Володимировичем проводилась перевірка підприємців ринку щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки.
За адресою м. Южний, вул. Хіміків, 27 знаходиться продовольчий ринок «Вячеслава». Земельна ділянка за данною адресою належить ВКПФ «Вячеслава» на праві постійного користування. Всі будівлі на ринку за цією адресою побудовані та введені в експлуатацію ВКПФ «Вячеслава».
Не зважаючи на вимогу директора ВКПФ «Вячеслава» Кудрявцевої О.В., Юшков О.В. відмовився розписатися у книзі обліку перевірок. Даний факт відмови Юшкова О.В. був засвідчений підписами трьох свідків в книзі обліку перевірок. Також підприємцями було зроблено декілька фотознімків даної особи, який був одягнений не в штатну форму працівника Держтехногенбезпеки України, а в звичайний цивільний одяг (фото додається).
Відмова Юшкова О.В. розписатися в журналі перевірок суперечить п. 3.3.2. Правил проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, де чітко зазначено, що перед початком здійснення перевірки посадова особа органу Держтехногенбезпеки України вносить запис до відповідного журналу суб’єкта господарювання (за його наявності) про здійснення перевірки.
Зі слів самих підприємців, Юшков О.В. представлявся їм працівником пожежної служби, деяким підприємцям погрожував штрафними санкціями за начебто виявлені ним порушення пожежної безпеки в торгових павільйонах.
На прохання підприємців пред’явити документи, на підставі яких проводилась перевірка, Юшков О.В. лише відмовчувався і продовжував щось записувати у свій щоденник.
20.02.2013 року Юшковим О.В. без попередження було вимкнено і опечатано лічильник електричної енергії, внаслідок чого весь ринок ВКПФ «Вячеслава» залишився без світла. Підприємці ринку у зв’язку з відключенням не могли продовжувати свою господарську діяльність і змушені були зачинити свої торгові павільйони.
Вважаємо дії посадової особи Юшкова О.В. щодо проведення перевірки і опечатування ним лічильника електричної енергії ринку ВКПФ «Вячеслава» незаконними та протиправними.
Коли 20.02.2013 року біля 11:00 год. на ринку ВКПФ «Вячеслава» зникло світло, начальником служби безпеки ринку і кількома охоронцями було здійснено обхід території ринку. Біля центрального лічильника електричної енергії ними було помічено Юшкова О.В. і голову ОК «Южненський міський ринок» Плющакова С.М., які в той час опечатували лічильник.
Відомо, що ОК «Южненський міський ринок» зареєстрований за адресою м. Южний, вул. Хіміків, 19-А та не має жодного відношення до приміщень за адресою м. Южний, вул. Хіміків,27.
Вимогу охоронців ринку представитись, показати своє службове посвідчення і пояснити, на підставі яких документів проводиться відключення і опечатування лічильника, Юшков О.В. проігнорував і разом з Плющаковим С.М. зникли в невідомому напрямку.
З 2006 року за участю Плющакова С.М. постійно здійснюються «рейдерські атаки» на ринок «Вячеслава». Наприклад в 2012 році Плющаков С.М. ініціював відключення води для ринку. Зараз Плющаков С.М. за допомогою посадової особи Держтехногенбезпеки намагається відключити електроенергію на ринку.
Відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Відповідно до п.3.3 Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів головні державні інспектори з пожежного нагляду міст, селищ міського типу, районів у містах, районів, підрозділів пожежної охорони на договірних об’єктах мають такі самі права, які визначені в абзацах третьому, восьмому — десятому пункту 3.2 цієї Інструкції, тільки за письмовим рішенням територіального органу держпожнагляду (у кожному окремому випадку).
Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів протягом п’яти робочих днів з дня складення акта планової (позапланової) перевірки додержання (виконання) суб’єктом господарювання вимог у сфері пожежної безпеки або вручення довідки за результатами перевірки інших підконтрольних об’єктів посадова особа органу держпожнагляду виносить постанову про застосування запобіжних заходів.
Всупереч зазначеним вимогам, підприємцям ринку ВКПФ «Вячеслава» та керівництву ВКПФ «Вячеслава» не було надано ані посвідчення на проведення перевірки, ані службового посвідчення, не названо підстави проведення перевірки, не надано акту перевірки та/або постанови про застосування запобіжних заходів.
Такі зухвалі дії посадової особи органу Держтехногенбезпеки України є зловживання службовим становищем.
Зловживання службовим становищем — це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов’язаних з його посадою, відповідальність за яке передбачене статтею 364 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про пожежну безпеку» посадові особи органів державного пожежного нагляду несуть відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов’язків.

 

Враховуючи вищевикладене, Громадська організація «Верховенство права» просить:

1. Провести ретельну перевірку законності вищезазначених дій посадової особи Юшкова Олександра Володимировича та у випадку наявності порушень притягнути його до відповідальності.
2. Додатково ГУ МВС України в Одеській області:
Почати досудове розслідування відносно Юшкова Олександра Володимировича, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та притягнути Юшкова Олександра Володимировича до кримінальної відповідальності за ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем».
Додаються документи на ___ аркушах.

 

З повагою,

Голова правління
ГО «Верховенства права» В.І. Семенов

Одеська область: податкова грубо порушує закон «Про доступ до публічної інформації»

Раніше вже описувалось, як начальниця ДПІ у м. Южному Суружиу Світлана Миколаївна самовільно передала нерухоме майно, яке було побудоване ВКПФ «Вячеслава», іншій третій особі — Обслуговуючому кооперативу «Южненський міський ринок» (http://verhovenstvo.com/view/271 ).

 

Слід звернути увагу, що на цей час ВКПФ «Вячеслава» не має можливості навіть ознайомитися з документами, на підставі яких її майно було передано чиновницею третім особам.

 

29.08.2012 року ВКПФ «Вячеслава» звернулась із запитом №273 до начальниці ДПІ у м. Южному Суружиу Світлани Миколаївни про надання копії договору №1 від 10.02.2012 року, який був укладений між ДПІ у м. Южному та Обслуговуючим кооперативом «Южненський міський ринок» для зберігання майна — одноповерхової споруди 4×14 кв. м, розташованої за адресою м. Южне. вул. Хіміків, 27.

 

Однак, 04.09.2012 року начальницею ДПІ у м. Южному Суружиу Світланою Миколаївною надано відповідь на запит, згідно якої ВКПФ «Вячеслава» повідомлено про конфіденційність запитуваної інформації та відмову в наданні копії договору №1 від 10.20.2012 року, мотивуючи незадоволення запиту тим, що ВКПФ «Вячеслава» не має відношення до вищезазначеного договору.

 

Такі дії одразу були оскаржені до прокурора м. Южного – Вадима Валерійовича Балуха, який є сином голови Апеляційного господарського суду Одеської області – Валерія Балуха.

 

Однак, прокурор м. Южного Вадим Валерійович Балух проігнорував дану скаргу та дав відповідь, що за захистом своїх прав ВКПФ «Вячеслава» має звертатись до суду. Слід зазначити, що тільки прокуратура має складати протоколи та направляти їх до суду у випадку порушення чиновниками закону «Про доступ до публічної інформації». Але, чомусь, Вадим Балух вирішив не карати начальницю ДПІ м. Южного.

 

Після відмови прокуратури в захисті прав, ВКПФ «Вячеслава» звернулась до суду. І 05 листопада 2012 року суд своїм рішенням визнав дії Суружиу Світлани Миколаївни протиправними та зобов’язав надати копію договору №1 від 10.02.2012 року.

 

Однак, незважаючи на рішення суду та не погоджуючись з ним, Суружиу Світлана і сьогодні відмовляється надати копію цього злощасного договору.
Залишається тільки здогадуватись, що міститься в цьому договорі та чому начальниця ДПІ м. Южного Суружиу С.М. так вперто порушує закон.

 

Нижче наведемо текст рішення суду про визнання дій Суружиу Світлани Миколаївни протиправними.

 

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

05 Листопада 2012 року м. Одеса

Справа № 1570/5743/2012

 

Одеський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Марина П.П. за участю секретаря Бордової С.І.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної приватної фірми «В’ячеслава» до начальника Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М., Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, —

 

ВСТАНОВИВ:

 

Виробничо-комерційна приватна фірма «В’ячеслава» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до начальника Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М., Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій начальника ДПІ в м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М. щодо відмови в наданні доступу до публічної інформації та зобов’язання начальника Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби надати копію договору №1 від 10.02.2012 року, яким передана на відповідальне зберігання одноповерхова споруда (4×14) за адресою м. Южне, вул. Хіміків, 27. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», що полягає у ненаданні відповіді на інформаційний запит позивача, а саме — відмові у наданні копії договору відповідального зберігання №1 від 10.02.2012 року, укладеного між ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС та ОК «Южненський міський ринок». Дані дії відповідача позивач вважає незаконними, а віднесення запитуваної інформації начальником Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М. до конфіденційної суперечить нормам діючого законодавства, оскільки не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, а тому дії відповідача обмежують доступ Виробничо-комерційної приватної фірми «В’ячеслава» до публічної Інформації, чим порушують законні права та інтереси останнього.

 

Від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

 

Представник відповідачів — проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у запереченнях та письмових поясненнях (а.с.22-25, 63-64), та зазначила, що у зв’язку з тим, що Виробничо-комерційною приватною фірмою «В’ячеслава» не підтверджено право власності на одноповерхову споруду 4×14 кв. м за адресою м. Южне, вул. Хіміків, 27, відповідними правовстановлюючими документами, позивачу на запит №273 від 29.08.2012 року надано відповідь щодо конфіденційності запитуваної інформації та відмову в наданні копії запитуваного договору, оскільки, відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», можливість поширення такої інформації без згоди осіб, що обмежили доступ, а саме без згоди Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок», у податкового органу відсутня. За таких підстав позовні вимоги ВКПФ «В’ячеслава» відповідачі вважають не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

 

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

 

Відповідно до ст.ст. 1 — 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь- яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

 

Метою даного Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

 

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

 

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

 

Судом встановлено, що 29.08.2012 року позивач звернувся з запитом №273 до начальника ДПІ у м. Южному Суружиу С.М. про надання копії договору №1 від 10.02.2012 року, який, відповідно до листа ДПІ у м. Южному № 6183/10/19-0033 від 31.07.2012 року, був укладений між відповідачем та Обслуговуючим кооперативом «Южненський міський ринок» для зберігання майна — одноповерхової споруди 4×14 кв. м, розташованої за адресою м. Южне. вул. Хіміків, 27 .

 

04.09.2012 року начальником ДПІ у м. Южному надано відповідь на запит, згідно якої позивача повідомлено про конфіденційність запитуваної інформації та відмову в наданні копії договору №1 від 10.20.2012 року, мотивуючи незадоволення запиту тим, що ВКПФ «В’ячеслава» не має відношення до вищезазначеного договору.

 

Відповідно до ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

 

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони; здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

 

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти 4бо майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

 

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

 

Статтею 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено поняття конфіденційної інформації — це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

 

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, — стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків; 4) суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями. — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

 

До розпорядників інформації, зобов’язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

 

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

 

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

 

Як вбачається з матеріалів справи. 07.02.2007 року при здійсненні заходів з погашення податкового боргу ВКПФ «В’ячеслава», у зв’язку з ненаданням позивачем інформації щодо переліку основних засобів, за адресою м. Южне. вул. Хіміків, 27, виявлено одноповерхову споруду, розміром 4×14 кв. м, про що комісією складено акт опису та попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного.

 

Позивач протягом тривалого часу заявляв до ДПІ у м. Южному свої права на споруду, виявлену за місцезнаходженням ВКПФ «В’ячеслава», шляхом надіслання на адресу податкового органу листів та відповідних документів, але доказів, які б підтвердили право власності на зазначене нерухоме майно позивач до податкового органу не надав.

 

Судом встановлено, що 10.02.2012 року між ДПІ у м. Южному та Обслуговуючим кооперативом «Южненський міський ринок» укладено договір № 1 про зберігання майна, відповідно до якого одноповерхову споруду (4×14) розташовану за адресою м. Южне, вул. Хіміків. 27, передано на відповідальне зберігання Обслуговуючому кооперативу «Южненський міський ринок».

 

Суд не приймає твердження відповідачів щодо конфіденційності запитуваної інформації з огляду на наступне.

 

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті З КАС є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

 

Виходячи зі змісту частини 2 статті 4 КАС. спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

 

З огляду на вищенаведене. договір від 10 лютого 2012 року про зберігання майна, відповідно до якого одноповерхову споруду (4×14) розташовану за адресою м. Южне, вул. Хіміків. 27, передано на відповідальне зберігання Обслуговуючому кооперативу «Южненський міський ринок» є адміністративним, оскільки однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору — це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно — реалізація повноважень того чи іншого органу.

 

Відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 5) дія цього порядку поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства. Облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження; взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання в органах (організаціях), що здійснили вилучення або зберігають його.

 

Отже, оскільки відповідно до закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, запитувана позивачем інформація належить до інформації щодо реалізації повноважень податкового органу та не містить ознак конфіденційної інформації.

 

Відповідно до статті 14 Закону розпорядники інформації зобов’язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення: 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями,; а також надавати право запитувачам робити виписки з них. фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо: 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації, зобов’язані, зокрема, оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення: надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації.

 

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати.; зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір, здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

 

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

 

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

 

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення Інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

 

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

 

Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону України «Про інформацію»).

 

За таких обставин суд вважає, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

 

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Виробничо-комерційної приватної фірми «В’ячеслава» до начальника Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М., Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

 

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163. 167, 254 КАС України суд, —

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Адміністративний позов Виробничо-комерційної приватної фірми «В’ячеслава» до начальника Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М., Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

 

Визнати протиправними дії начальника ДПІ в м. Южному Одеської області Державної податкової служби Суружиу С.М. щодо відмови в наданні доступу до публічної інформації.

 

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Южному Одеської області Державної податкової служби надати копію договору №1 від 10.02.2012 року, яким передана на відповідальне зберігання одноповерхова споруда (4×14) за адресою М. Южне, вул. Хіміків, 27.

 

В іншій частині позовних вимог відмовити.

 

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка ЇЇ подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня ії проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Повний текст постанови складено та підписано суддею 09.11.2012 року.

 

Суддя

Южный: Местная власть причастна к рейдерскому захвату рынка. Часть 1

Все жители г. Южного Одесской области прекрасно знают о наличии продовольственного рынка на улице Химиков, 27.
Создавался этот рынок на деньги частного инвестора ПКЧФ «Вячеслава». Однако, вместо благодарности, местные власти г. Южного, используя рейдерскую группу «Патриот» (принадлежащую Копылову Д.А.), фактически отняли рынок у инвестора, вложившего свои деньги.
Приведем краткую историю создания рынка.
В 1994 году коммунальное предприятие «ОАЗТ» начало строительство продовольственного рынка по адресу ул. Химиков, 27. Контролировал эту стройку лично мэр города Южного Журавель Александр Михайлович. Однако со временем стройка прекратилась и КП «ОАЗТ» было ликвидировано. Причины, по которым коммунальное предприятие не смогло завершить стройку, пока остаются тайной.
В 1996 году мэр г. Южный Журавель А.М. находит инвестора, согласившегося достроить рынок. Им выступило фирма «Вячеслава»

 

16 августа1996 г. исполком Южненского горсовета в лице его председателя Журавля А.М. подписал договор с ПКЧФ «Вячеслава» на строительство и ввод в эксплуатацию продовольственного рынка в г. Южном.

 

В соответствии с данным договором фирма «Вячеслава» обязалась за свой счёт завершить строительство рынка и оплатить в бюджет стоимость незавершенного строительства, а исполком обязался передать этой фирме земельный участок для рынка в постоянное пользование.

 

В 1997 году «Вячеслава» выполнила свои обязательства – завершила строительство рынка, а позже оплатила стоимость незавершённого строительства.

 

Исполком, в свою очередь, тоже выполнил свои обязательства и передал ПКЧФ «Вячеслава» в постоянное пользование земельный участок для рынка площадью0,6 га, в подтверждение чего выдал государственный акт на право постоянного пользования землёй.

 

На этом белая полоса деятельности рынка ПКЧФ «Вячеслава» заканчивается.

 

В1998 г. Главный архитектор г. Южного Захарова А. С. потребовала от директора фирмы «Вячеслава», Жосан Т.В., долю размером в одну треть в уставном фонде ПКЧФ «Вячеслава». Основанием для подобного требования послужило то, что ранее Захарова А.С. активно принимала участие в принятии в эксплуатацию объектов недвижимости на рынке. Ей было отказано в этом.

 

После Захаровой А.С. уже юрист исполнительного комитета Южненского городского совета, Денов Григорий Васильевич, требует от Жосан Т.В. отдавать ему половину от прибыли фирмы «Вячеслава». Это требование также было основано на том, что он ранее принимал активное участие в подготовке и продвижении решений горсовета города Южный о предоставлении земельного участка ПКЧФ «Вячеслава». Ему также было отказано.

 

Как только власть поняла, что не получит от рынка ничего, началась полномасштабная травля рынка «Вячеслава».

 

В нашем распоряжении оказалась копия служебной записки Денова Г.В. от 07.10.1998 г., адресованная мэру Журавлю А.М., где он говорит о необходимости изъятия земельного участка у фирмы «Вячеслава».

 

Позже Денов Г.В. подает от имени исполкома Южненского городского совета в суд исковое заявление, где просит расторгнуть вышеуказанный договор от 16.08.1996 г., несмотря на то, что рынок уже был построен за деньги фирмы «Вячеслава». Суд, конечно же, ему отказал.

 

В2000 г. мэр Журавель А.М. своим распоряжением создаёт на территории рынка «Вячеслава» ещё один рынок – КП «Южненский муниципальный рынок». И в этом же году он принимает самостоятельное распоряжение о передаче КП «Южненскому муниципальному рынку» недвижимого имущества, которое было ранее построено «Вячеславой».

 

Следует отметить, что коммунальное предприятие «Южненский муниципальный рынок» было создано только с одной целью – препятствовать деятельности ПКЧФ «Вячеслава». Если бы Журавель А.М. действительно хотел, чтобы рынком владело коммунальное предприятие, он бы не ликвидировал КП «ОАЗТ». Однако, в тот момент, для того, чтобы скрыть следы разворовывания бюджетных денег, нужно было срочно его ликвидировать и документацию о его деятельности уничтожить.

 

В2000 г. впервые появилось решение городского совета о прекращении права постоянного пользования земельным участком, который ранее выделили фирме «Вячеслава». Впоследствии оно было отменено. Забегая вперёд, стоит отметить, что в будущем подобные решения будут повторно издаваться горсоветом г. Южного.

 

20.02.2001 г. исполком Южненского городского совета принял решение об отмене своего же распоряжения, которым был утвержден акт ввода в эксплуатацию объектов недвижимости на рынке. Позже это решение также признаётся судом незаконным и отменяется.

 

В этом же году прокурор г. Южного подает иск в суд к ПКЧФ «Вячеслава» о лишении её права пользования земельным участком. И, естественно, суд ему отказывает.

 

Венцом атаки на рынок в 2001 году оказалось решение исполкома №171, подписанное мэром Журавлем А.М., которым вообще запрещается деятельность фирмы «Вячеслава» на территории рынка. Кроме того, начальнику городского отдела милиции, Фойна А.О., дается указание обеспечить это решение.

 

И начальник милиции г. Южного его исполнил – рынок опечатывается и ПКЧФ «Вячеслава» уже не допускается на рынок. Власть не пускала фирму «Вячеслава» на рынок до 2004 года.

 

2000-2001 гг. властью было принято такое количество решений, связанных с отъёмом имущества «Вячеславы», что перечислить их в одной статье просто невозможно.

 

В период с 2001 по 2004 гг. «Вячеслава» вела судебные тяжбы по отмене решений городского совета и распоряжений мэра Журавля А.М. На территории этого рынка всё это время находилось КП «Южненский муниципальный рынок».

 

Фирма «Вячеслава» выиграла практически все судебные процессы. Суды во всех своих решениях констатировали факт превышения властью своих полномочий. И в 2004 году, исполняя решения суда, фирму «Вячеслава» пустили на рынок.

 

Впоследствии, власть г. Южного ещё неоднократно попытается отнять рынок. В этом будут участвовать налоговая, суд, государственные регистраторы, охранная фирма «Патриот», известная в Одессе рейдерскими захватами предприятий, водоканал, подставные фирмы и даже депутаты городского совета.

 

И уже никто не вспомнит о том, что именно ПКЧФ «Вячеслава» вложила свои деньги в рынок, спасая, тем самым, местную власть от уголовного преследования за разворовывание бюджетных денег, выделенных в то время на строительство того самого рынка.

 

В следующих частях данного повествования мы попытаемся рассказать об одном из наиболее беспредельном рейдерском захвате рынка «Вячеслава», произошедшем в 2006 году, а также постараемся описать какую же роль в этом сыграли Копылов Д.А., Денов Г.В., новый мэр города Новацкий В.Н. и начальница налоговой Суружиу С.Н.
Элита Украины